Своє безсилля перед алкоголізмом батьків мені прийняти легко, адже я була безневинною дитиною, яка росла в алкогольній сім’ї, де головні діючі особи – дорослі. Але зараз мені доводиться попрацювати над собою, щоб визнати своє безсилля змінити близьких людей.

Так, коли чоловік був дуже засмучений тим, що сталася халепа – син розбив новий дорогий телевізор – я спочатку намагалася підбадьорити, розвеселити “свою половинку”. Водночас я відчувала власну провину. Думала, що я погана мама, якщо не навчила обережному ставленню до речей, не вгледіла, щО відбувалося у кімнаті. Відчувала, що мушу виправити стан чоловіка. Однак усі мої спроби виявилися марними – настрій чоловіка не покращувався. І я вирішила прямо вчора прийняти своє безсилля змінити ставлення чоловіка до ситуації. Перед сном, почавши читати книгу «12 Кроків, 12 Традицій Ал-Анон», я заспокоїлася. Я погодилася, що для мене це занадто багато – нести відповідальність за емоції ще й інших людей. І мені буде краще, якщо я сконцентруюсь на собі. І мені пригадалась подібна ж ситуація з батьком, коли я відчувала свою відповідальність за його агресію, адже була “недостатньо хорошою” дитиною.

Вранці чоловік так само поводився агресивно… А діти як діти – запропонували піти гуляти, в розважальний центр та кіно, і я, хоча була ще трохи збентежена, попри це –  погодилась. Ми пішли з дому (чоловік не схотів разом з нами).

Сьогодні день пройшов дуже круто! Мультфільм виявився цікавим і глибоким, в розважальному центрі діти були зайняті своїми іграми, а я змогла відпочити і почитати літературу Ал-Анон, а ще ми пригостилися смаколиками.

Так чудово, коли я займаюсь собою.

Юля К., Луцьк