Моя історія в Ал-Аноні

В Ал-Анон я прийшла після багатьох спроб врятувати мого сина від зловживання алкоголем. Я спробувала все: вмовляння, погрози, ультиматуми, подарунки, нарколога, психолога… На той час я вже розуміла, що то є його хвороба. Я сподівалася дізнатися, що ще я можу зробити, аби допомогти йому. Я була переконана, що саме тверезість мого сина може зробити мене щасливою. Бо все інше в моєму житті мене влаштовувало.Тому я зосереджувала свої зусилля саме на те, щоб примусити його відмовитися від алкоголю. Я вважала, що як мати я не могла чинити по-іншому. І я продовжувала свою боротьбу. Вона мене виснажувала, забирала мій душевний спокій. Я погано спала, постійно знаходилася у напрузі, дуже схудла, почала знецінювати все, що раніше мені приносило задоволення. І врешті-решт у мене почали з’являтися думки про небажання жити. При всьому цьому я не визнавала себе хворою. Я дуже чітко бачила і розуміла, що є проблеми в мого сина, а не в мене. І тому я обурювалася, коли чула, що потрібна допомога мені. Я звикла бути сильною.
Саме в такому стані я потрапила на свої перші збори Ал-Анону. Хоча на початку я майже нічого не розуміла та не висловлювалася, я все ж таки залишалася і приходила знову. З часом у кожній медитації, яку викладали у чаті групи, я знаходила те, що мені було близьке. Поступово я почала сприймати висловлювання членів групи і кожного дня моя Вища Сила через них давала мені відповіді на мої запитання.
Коли я змогла придбати літературу Ал-Анону, я вже була готова працювати над собою. І це був наступний етап у моєму одужанні. За допомогою наставниці на сторінках прочитаного я почала знаходити саме те, що стосувалося мене — симптомів моєї хвороби та інструментів для мого зцілення. Все, що я вивчала, я намагалася використовувати на практиці у повсякденному житті, у стосунках та ситуаціях. І це давало позитивні зміни в усіх сферах мого життя. Цей процес продовжується, і сьогодні я вже не поспішаю пройти Кроки. Я їх роблю для себе, а не для того, щоб одужував мій син, як це було на початку. Відбувається знайомство із собою і мені воно подобається. А саме головне — до мене повернулося бажання жити і цінувати цю можливість.