Мене звати Оксана, я прийшла в Ал-Анон чотири роки тому. Хочу розповісти трохи про себе. Я з простої радянської сім’ї, де релігія вважалася «опіумом для народу», а на кожне свято накривалися столи, звісно ж, з алкоголем. Мій тато любив випити. Я не можу сказати, що він був поганим батьком, але точно знаю, що його стосунки з мамою були далекими від гармонії. Часто ночами я чула, як мама плакала чи кричала, коли тато розпускав руки. Вона постійно розповідала мені, як він її ображав або навіть міг ударити при людях. Увесь цей тягар руйнівних стосунків я перенесла у своє доросле життя.
У мене було одне бажання — вийти заміж за людину, яка не п’є. І мені пощастило: коли я виходила заміж, мій чоловік майже не пив, а через десять років він уже був безробітним алкоголіком.
Наступні вісім років спільного життя перетворилися на суцільне пекло, в якому я всіма силами намагалася врятувати чоловіка різними методами: це були і кодування, і знахарі, і трави, і таблетки, і сльози, і докори, і звинувачення, і заклики до совісті. Нічого не допомагало. У підсумку — дуже болісне для мене розлучення. Перші пів року я думала, що зійду з розуму, через рік трохи оговталася, але легше не стало.
На мене звалилося нове нещастя — наркозалежність сина. І я з новими силами взялася за його «порятунок», вирішуючи за нього всі його проблеми, витягуючи з будь-яких неприємностей. Але син вживав усе більше і більше. Глибока депресія та відчай привели мене в Ал-Анон.
Я безмежно вдячна Богові за те, що я тут. Я живу і радію життю, знайшла багато друзів, отримала підтримку, взаємодопомогу, розуміння й любов. Я здобула знання, які допомагають змінювати взаємини із залежним, знання, які дають розуміння його хвороби. Моє життя налагоджується. Мій син, який усе життя не працював або звільнявся після першої зарплати, зараз працює в Польщі, молиться і ходить до костелу. Ще не все ідеально, але я знаю, де шукати допомогу. Вона тут, в Ал-Аноні, у цій духовній програмі, де в кожному Кроці, у кожній Традиції я відчуваю присутність люблячого Бога.