(З переписки членів Ал-Анон у міжнародній групі)
Я повертаюся додому!
Я 11 місяців не жила в домі, у якому провела понад 23 роки. Я не просто пішла — я пішла «в нікуди», тому що стало неможливо перебувати поруч із людиною, у якої алкоголь забрав усе… Мій чоловік пив майже весь цей час.
Але я йшла своїм шляхом, відокремилася й займалася собою — за Програмою. Звісно, в мене були моменти, коли хотілося повернутися до свого коханого, з яким я народила трьох прекрасних дітей і з яким прожила у шлюбі 33 роки… Але я розуміла, що його там давно немає… Є хтось, хто лише віддалено нагадує його…
За ці місяці поза домом я навчилася більше довіряти Богу. Я вкладала своє життя у три перші кроки нашої Програми: визнавала безсилля перед алкоголізмом близької людини, переконувалася, що лише Сила, могутніша за мене, може повернути мені здоровий глузд, і приймала рішення передати свою волю та життя Богу, як я Його розумію…
Я навчилася радіти багатьом речам, які, на жаль, поруч із алкоголіком навіть не помічала. Я зрозуміла, що мої почуття були повністю заморожені, я навіть не можу їх визначити, але, тим не менш, я їх відчуваю, і вони переповнюють мене. Зараз я вчуся працювати з ними. Ми стали ближчими з дітьми. Я перестала відчувати себе жертвою. Я довіряю Богу! Тим більше, що Він ніколи мене не залишав. Ви стали моєю родиною, моєю великою розрадою…
…Я молилася за чоловіка весь цей час… Він довго перебував у запереченні… Він сам не бачив виходу: звертався до психотерапевта, пробував різні препарати. Нічого не допомагало. Розбив свою машину. І коли він востаннє пішов до лікаря, той лише розвів руками і сказав: «Тебе або потрібно закрити в психіатричну лікарню, або… тобі потрібно в АА». Це Бог промовив через нього. Бо про АА мій чоловік навіть слухати не хотів…
За тиждень відбулася поїздка в Акрон (чудеса!!!)… Він погодився летіти туди на конвенцію АА, і через 10 місяців ми опинилися поруч в одному літаку… Там, на зібранні, він уперше сказав: «Я – алкоголік…». Я відчувала, як важко йому було це зробити… Стільки років у запереченні… А коли ми їхали в аеропорт, з усіх таксистів нам дістався саме алкоголік з АА, і впродовж цієї години мій чоловік слухав настанови ветерана…
Зараз, рівно місяць після Акрона, він поводиться так, ніби ніколи й не жив без АА…
…А мене попросили або з’їхати з квартири, яку я орендую, або укласти контракт на рік із підвищенням щомісячної плати…
Саме зараз… Я з усіх варіантів обираю повернутися додому…
Я вірю, що все буде добре… Я хочу будувати нові стосунки, у яких мир і повага будуть головними. Де не буде надмірних емоцій, де не буде контролю, а Бог буде на першому місці. Я цього хочу… Але мені бракує сміливості до кінця. Я не хочу нічого втратити, не хочу робити помилок. Але я розумію, що це – мої ілюзії. Помилки можливі… Я потребую підтримки… Я прийму будь-які поради. Я розгляну їх через зв’язок із Вищою Силою.
Напишіть, що ви про це думаєте. Мені потрібно було все це викласти, написати, щоб побачити – що до цього моменту мене вела Вища Сила… Хтось скаже: рано… І я не хочу діяти самовільно. Але я хочу додому…
Відповіді та підтримка членів групи:
**Л., усе, що я можу сказати напевно – у тебе прекрасний стиль викладу, і ти чудова людина. Ти маєш розуміти, що повертаєшся жити до людини, яка має всього лише місяць, або трохи більше, тверезості. Тверезості від хвороби, яка розвивалася роками. Він може залишитися тверезим на все життя, а може зірватися через певний час. Жодних гарантій, на жаль, немає.
Головне – тобі залишатися емоційно тверезою. Люблю і обіймаю.**
**Л.! Цей дім був і залишається твоїм і твого чоловіка – він ВАШ. Але життя склалося так, що вам обом потрібно було відсторонитися з любов’ю, щоб кожен із вас окремо усвідомив – у вашій сім’ї є алкоголізм. Діагноз у одного, а хворіє вся сім’я. Бог дав кожному з вас час для усвідомлення і прийняття свого безсилля.
Зараз у кожного з вас є Програма та її інструменти. Головне – продовжувати дбати про себе, не поспішати й покладатися на Бога… Приймати всі рішення разом із Ним… Ти завжди з нами, і ми з тобою – що б не сталося. З Богом, люба! Все буде так, як має бути. У Бога завжди кращі плани, ніж наші)).**
**Л., ти висловилася перед нами, ДЯКУЮ!!! – і ця твоя відвертість – це не самовілля, а довіра до групи, а значить, і до Бога.
Усі твої почуття мені дуже знайомі.
Ми всі знаємо, хто ми і як алкоголізм пройшовся по наших життях, і що підстелити «соломку» наперед неможливо.
Слава Богу, що сьогодні і попереду – життя. І помилки – частина життя. І почуття, які мені не подобаються – теж частина мого життя.
І – мої райдужні очікування. Які можна прийняти і розвінчувати…
Якщо це передчасно і помилка – ти її проживеш, зробиш висновки, і коли будеш готова – з’являться нові варіанти.
Головне – у тебе є Програма одужання і ми.
Обіймаю. Тримай зв’язок із Вищою Силою**
Два тижні потому. З тієї ж переписки в чаті міжнародної групи:
Сьогодні я вдячна, що Бог послав мені зранку людей, яким я могла стати розрадою. Я дякую Богу за 50 днів тверезості мого чоловіка. Ця тверезість разом із Програмою АА – це справжнє диво!
Я вдячна за сина, який був проти мого повернення додому і казав: «Якщо з ним, то без нас». А тепер з’явилася причина його відвідати, він обійняв мене і сказав, що дуже любить.
А ще я сьогодні зустрічалася зі своєю наставницею, і ми зрозуміли причину багатьох моїх образ. Виявляється, мій тригер – завойовувати любов. Це – моя хвороба.
АЛЕ мене любить Бог, мене любите ви, моя наставниця.
Я відпускаю всіх, кого намагалася завоювати. Я починаю дарувати любов! Я сказала це Вищій Силі і дуже сподіваюся, що, відпустивши це, не стану забирати назад.
З любов’ю, Л