«Через молитву та медитацію намагалися поліпшити наш свідомий контакт з Богом, як ми розуміли Його…»
Сьогодні, прокинувшись, як завжди, подякувала Богові. Щоранку, дорогою до зупинки, я молюся. У машині жінки, яка люб’язно погодилася мене підвезти, під спокійну тиху музику я слухала прославлення Бога.
По дорозі на роботу мені дуже захотілося присісти на лавку й побути наодинці з Богом. І я це зробила. Йшов сніг, повітря було прохолодне й свіже. Жоден із нечисленних перехожих не зміг відволікти мене від легкого ширяння моєї душі. Мені було дуже комфортно, я не відчувала жодних проблем — ані в душі, ані в тілі, ані в справах.
І при всьому цьому я була тут і зараз. У мене було достатньо часу, щоб не поспішати. До речі, я давно помітила: коли я поруч із Богом, час ніби йде повільніше. Це так чудово. Я нікуди не поспішаю, але водночас ніде не запізнююсь. Навіть прийшла на роботу раніше, ніж зазвичай.
І сьогодні в чаті моєї групи тема дня — Одинадцятий Крок!
Наталія, мама алкоголіка