Привіт, я Наталя.
Багато моїх рідних пішли з життя, а деякі отримали серйозні захворювання через вживання. Мій син — залежний. Довгий час я цього не визнавала. Але коли це стало для мене очевидним, здавалося, що весь світ, Бог і все хороше в житті відвернулося від мене. Натомість у моєму серці оселилися біль, страх, відчуття провини, образа, відчай і безвихідь. Усі ці важкі почуття невідступно переслідували мене.
Звісно, я намагалася різними способами врятувати сина від залежності, але все, що я робила, не працювало. Ситуація лише погіршувалася, і мій син гинув у мене на очах. Моє власне становище теж було жахливим. Я жила в постійному стресі, зневірі, страху та наріканні на свою долю. Ситуація із сином впливала не лише на мене, а й на моїх близьких, і я не бачила виходу. У 42 роки мені здавалося, що моє життя закінчилося, і що нічого доброго вже не буде.
Але, дякувати Богу, я дізналася про співдружність Ал-Анон, про групи, де збираються люди з подібними історіями. Почавши відвідувати зібрання, я отримала підтримку і розуміння, допомогу і надію, що можна жити інакше.
Зараз мій син перебуває в реабілітаційному центрі, він одужує. А я, відвідуючи зібрання Ал-Анону, знайшла, можна сказати, нову сім’ю, де мене розуміють, підтримують, підбадьорюють. Я відчула смак до життя, дізналася багато нового. Виявляється, можна бути радісною та жити у хороших стосунках із залежним, що раніше здавалося мені неможливим. Я не знаю, як складеться подальша доля мого сина, та й моя теж, але я знаю, де можу знайти підтримку, розуміння, любов і віру, а це вже дуже багато.
Я вдячна Богу за Ал-Анон.