Чому я продовжую повертатися до Програми і приходити на збори: саме надія змушує мене повертатися знову і знову. Це було не швидко і не просто. Однак надія на краще завтра відкриває для мене справжню можливість насолоджуватися багатьма сонячними днями в майбутньому. Я багато років жила у дуже похмурому душевному стані. Коли шість років тому я прийшла до Ал-Анону, в моєму житті майже відразу сталися значні зміни. На той момент я дійсно вже давно «була дратівливою і нерозсудливою, навіть цього не усвідомлюючи». Я прийшла до Ал-Анону, відчуваючи одночасно злість й надію. Я злилася на інших, на Бога і на себе. Я почала задумуватися, що ж сталося з тією сильною та позитивною жінкою, якою я колись була. Проте на нещодавній зустрічі Ал-Анону я сама себе здивувала, поділившись тим, що моє життя дуже хороше, і я щаслива. Саме надія привела мене туди, де я є зараз. Саме надія допомагала доживати до наступного дня. Я просто сподівалася на один день спокою, хоча б на один день щастя. Повільно, дуже повільно, я відпустила злість. Повільно, через кілька духовних пробуджень, я відновила стосунки… і з моїми близькими, які страждають на алкоголізм, і з самою собою. Повільно я навчилася дбати про себе. Завдяки глибоким роздумам і наполегливості я пройшла через Кроки, особливо через Четвертий Крок. Я дізналася, що я – хороша людина, що мої сили повертаються, а мої очі відкрилися на деякі власні недоліки. І саме надія змушує мене повертатися знову і знову. Це було не просто і не швидко. Надія на краще завтра відкриває для мене справжню можливість насолоджуватися багатьма сонячними днями в майбутньому.
С. Членкиня Ал-Анон