Про Ал-Анон я знала давно, і ось, через багато років, вирішила відвідати групу. На той момент у моєму домі панував повний хаос, я ледве трималася на плаву, намагаючись усе контролювати. Запої та бійки з алкоголіком були для мене частиною повсякденного життя.
Оскільки в мене був вільний робочий графік, я потрапила на денну групу. Там я побачила спокійних, навіть умиротворених жінок, які за чаєм розмірковували про тонкі особливості власної поведінки. Тоді я не могла зрозуміти, як це може мені допомогти. Пам’ятаю, подумала: мабуть, їм просто більше нікуди йти…
Тоді я була ще дуже молодою, у мене було широке коло спілкування, і на нього вистачало сил. Але минули роки, і я повернулася знову… І якось, коли я прийшла на чергове зібрання, я зрозуміла: а мені ж справді більше нікуди йти!
«Притулок і розрада» – саме за цим я почала приходити знову.
Іра (Київ)